Чт. Фев 22nd, 2024
Причини, симптоми та лікування захворювань ЛОР-органів

Отоларингологічні захворювання відрізняються великою поширеністю. До них тією чи іншою мірою схильні всі люди, незалежно від віку, регіону проживання та особливостей організму. У сферу відповідальності отоларинголога потрапляють одразу три органи, тісно пов’язані один з одним. З цього матеріалу ви дізнаєтеся, які патологічні процеси можуть протікати в горлі, порожнині носа і вусі. Ми розберемося, з яких причин вони виникають, якими симптомами проявляються та якого лікування потребують.

Що таке ЛОР-органи?

Вухо — це орган слуху та рівноваги, що складається з трьох частин. Зовнішнє вухо видно неозброєним оком, воно включає вушну раковину і слуховий прохід. Захворювання цієї частини не входять до компетенції отоларинголога. Вони зазвичай мають дерматологічний характер.

Середнє вухо передає коливання звуку, що надходять, на внутрішнє. В останньому формуються нервові імпульси, що спрямовуються в мозок, завдяки чому людина чує. Там же розташований вестибулярний апарат. Це вже компетенція отоларинголога. В клініці «JMC» працюють най кваліфіковані фахівці з багаторічним досвідом роботи, які швидко встановлять діагноз та призначать необхідне лікування. Ознайомитися з клінікою та фахівцями можна на сайті: https://jmc.org.ua/.

У горлі виділяють три складові частини:

  • Верхня — носоглотка (з’єднується з порожниною носа).
  • Середня — ротоглотка (тут розташовані мигдалини, що перешкоджають проникненню мікроорганізмів, які вдихають, всередину, та піднебінний язичок, що закриває прохід у порожнину носа під час ковтання).
  • Нижня — гортаноглотка (з’єднується з гортанню).

Євстахієва труба, в якій вирівнюється внутрішній тиск, з’єднує середнє вухо з носоглоткою.

Говорячи про будову носа, зазвичай мають на увазі не тільки сам прохід, через який повітря надходить до дихальних шляхів. Сюди ж відносять навколоносові пазухи — лобові, гайморові, ґратчасті та клиноподібні. Завдяки їм повітря потрапляє в організм очищеним і зволоженим.

Поширені захворювання носа, глотки та вуха

В умовах ослаблення імунітету всі перераховані частини цієї складної системи схильні до запалення. Під час застуди воно буває гострим, а хронічним стає за відсутності необхідного лікування.

Біль у горлі, нежить можуть вказувати на різні захворювання залежно від локалізації запального процесу:

  • фарингіт — слизова глотки;
  • тонзиліт — мигдалини;
  • ларингіт — гортань;
  • риніт — слизова носа;
  • синусит — навколоносові пазухи (загальна назва для всіх);
  • фронтит — лобові пазухи;
  • гайморит — гайморові пазухи;
  • сфеноїдит — клиноподібні пазухи;
  • етмоїдит — решітчасті пазухи.

Запалення вуха об’єднуються під загальним терміном «отит». Зовнішній орган слуху безпосередньо ним не зачіпається, тому отоларингологи частіше займаються лікуванням середнього отиту (гострого, хронічного секреторного або хронічного гнійного). Лабіринтит (запалення внутрішнього вуха) зазвичай є ускладненням непролікованого отиту.

Причини запалень

Запальні процеси розвиваються, коли на тканини відповідних органів потрапляють хвороботворні мікроорганізми. Сприятлива умова для цього — ослаблення імунітету. Віруси та бактерії не тільки безперешкодно потрапляють в організм, а й розмножуються там.

Причинами запалення в різних локаціях можуть слугувати:

  • риновіруси — у носоглотці;
  • аденовіруси — на мигдаликах;
  • герпесвіруси — у горлі;
  • стафілококи, стрептококи, гемофільна паличка — у вусі, порожнині носа, навколоносових пазухах, горлі;
  • грибки — у навколоносових пазухах.

Важливо правильно встановити причину захворювання. Від цього залежить результативність лікування, оскільки з вірусами і бактеріями борються різними засобами.

Бактерії можуть потрапити в ЛОР-органи з каріозних порожнин зубів, органів травного тракту або після механічних травм.

Деякі симптоми бувають суто алергічної природи (наприклад, нежить). Нерідко запалення розвивається як вторинна реакція після проникнення алергену.

Основні симптоми

ГРВІ зазвичай проявляється стандартним набором симптомів з боку ЛОР-органів. Це біль у горлі, нежить, закладеність або біль у вусі. Однак за більш специфічними ознаками лікар здатен визначити, з яким саме захворюванням він зіткнувся, у якій формі — гострій чи хронічній. Для наочності наведемо їх у таблицях.

Симптоми захворювання порожнини носа та навколоносових пазух:

  • Риніт:  нежить, закладеність, чхання.
  • Фронтит: закладеність носа, скупчення гною (іноді).
  • Гайморит: біль у районі вилиць, серозні виділення з носа.
  • Сфеноїдит: слизові виділення з носа, головний біль, світлобоязнь.
  • Етмоїдит: біль у ділянці перенісся, ринорея з неприємним запахом.

Симптоми запальних захворювань, що протікають у горлі:

  • Фарингіт: першіння і біль у горлі, почервоніння слизової, підвищення температури, збільшення лімфовузлів, сухий кашель.
  • Ларингіт: різкий біль у горлі, набряклість голосових зв’язок, осиплість, невелике підвищення температури, головний біль.
  • Тонзиліт: біль у горлі, почервоніння слизової, гнійний наліт на мигдаликах;
  • головний біль, підвищення температури, болючість лімфовузлів.

Симптоми поширених захворювань вуха:

  • Середній отит: біль у вусі, погіршення слуху, випинання і почервоніння барабанної перетинки.
  • Середній секреторний отит: погіршення слуху, закладеність слухового проходу;
  • клацання під час ковтання.
  • Середній гнійний отит: серозні виділення зі слухового проходу, приглухуватість,
  • перфорація барабанної перетинки (у запущених випадках).

Діагностика

Огляд носоглотки проводять із використанням налобного освітлювача і сферичного дзеркала для кращої візуалізації стану слизових. Терапевт або отоларинголог використовує стандартний набір інструментів:

  • шпатель для притискання язика під час огляду глотки;
  • дзеркало, що заводиться під піднебінний язичок, для огляду глотки і гортані;
  • носорозширювач для проведення передньої риноскопії;
  • отоскоп для передачі на екран зображення внутрішньої частини вуха;
  • назофарингоскоп для ендоскопічного дослідження носоглотки.

Оскільки три органи пов’язані, оглянути необхідно всі, навіть якщо скарги стосуються лише одного. Поширення інфекції — справа часу. Отоларинголог повинен не тільки поставити діагноз у поточних умовах, а й попередити виникнення інших захворювань.

Лікування фарингіту

Гострий фарингіт у перші два-три дні медичного втручання не потребує. У цей час достатньо рясного теплого пиття і виключення їжі, що подразнює слизову.

Якщо за ці дні біль у горлі зберігся, призначається лікування місцевими антисептиками (у формі спреїв або розчинів для полоскання) і противірусними препаратами. Бактерії практично ніколи не стають причиною фарингіту, тому антибіотики в цьому разі не застосовуються.

Хронічний фарингіт часто спричиняється інфекціями порожнини рота, захворюваннями верхніх дихальних шляхів або шлунково-кишкового тракту, тобто первинне запалення локалізується не в горлі. Тому лікування спрямовується на нейтралізацію цього вогнища і може виходити за межі компетенції отоларинголога.

Лікування ларингіту

Це захворювання може мати як вірусну, так і бактеріальну природу. Тому схема лікування залежить від причини розвитку запалення. Якщо нею став риновірус або аденовірус, використовуються місцеві антисептики, якщо бактерії — антибіотики. Ларингіт може бути симптомом алергічної реакції. У цьому разі проводиться лікування антигістамінними препаратами.

Для зняття болю в горлі також рекомендують:

  • режим тиші (виключається навіть шепіт);
  • рясне тепле пиття;
  • теплі компреси на шию;
  • інгаляції;
  • ванночки для ніг.

Терапія хронічної форми ларингіту передбачає періодичну антисептичну обробку гортані, щадну дієту і вживання муколітиків у разі утворення мокротиння в горлі. Також важливо не допускати епізодів рефлюксу, що подразнюють слизову, тому до лікування нерідко долучається гастроентеролог.

Лікування тонзиліту

Тонзиліт (ангіна) здебільшого зумовлений скупченням стафілококів на мигдаликах. Тому призначається терапія антибіотиками. Починати її потрібно якомога раніше — як тільки на мигдаликах стали помітні гнійні фолікули. В іншому разі велика ймовірність переходу захворювання в хронічну форму.

Для лікування також використовують додаткові препарати:

  • місцеві анестетики (у формі спреїв або льодяників) для зняття болю в горлі;
  • розчини для промивання мигдалин (процедуру проводить отоларинголог);
  • жарознижувальні або нестероїдні протизапальні засоби;
  • імуномодулятори.

Хронічний тонзиліт, якщо він не становить загрози сепсису, лікується переважно фізіотерапевтичними методами. Можливе періодичне промивання антисептиками. У разі утворення гнійних застоїв у горлі мигдалини рекомендується видаляти.

Лікування риніту

Вибір препаратів для зняття запалення слизової оболонки носа залежить від характеру риніту:

  • Вірусний гострий. Використовуються місцеві деконгестанти (протинабрякові) і противірусні препарати.
  • Хронічний атрофічний. Призначаються засоби для зрошення слизової з метою запобігання утворенню кірок у порожнині носа.
  • Хронічний вазомоторний. Препарати підбираються індивідуально, залежно від проявів.
  • Алергічний. Симптоми полегшуються завдяки антигістамінним засобам.

Для нейтралізації запального процесу іноді призначають місцеві кортикостероїди. Перебіг захворювання вони полегшують, проте підвищують ризик кровотеч із порожнини носа. Тому до них вдаються тільки в разі неефективності інших препаратів.

Лікування синуситів

Для боротьби із захворюваннями цієї групи важливо знезаразити синуси. Для цього в порожнину носа заводять катетер, по якому подають антисептик. Через вільну ніздрю разом із ліками виводиться гній. Надалі пацієнт приймає препарати для усунення причини запалення і використовує місцеві засоби для зняття закладеності носа.

У разі неможливості видалити гній через катетер проводиться хірургічне лікування. Найрідше таке трапляється за етмоїдиту, частіше — за гаймориту. Методи аспірації залежать від ураженої пазухи:

  • Лобова. Під місцевою анестезією через прокол на лобовій кістці.
  • Гайморова. Під місцевою анестезією з ендоскопічного доступу через ніздрю або прокол над премолярами, під загальною — через розріз над верхньою губою.
  • Клиновидна. Під загальною анестезією шляхом видалення внутрішніх перегородок.

Тільки отоларинголог може достовірно визначити, де локалізується запалення — в порожнині носа або в навколоносових пазухах. Тому до специфічних методів лікування синуситів вдаються тільки за результатами діагностики.

Лікування гострого середнього отиту

Захворювання може бути як вірусної, так і бактеріальної природи. Однак частіше вони комбінуються. Проте антибіотики призначають не раніше, ніж через 72 години після початку спостереження. За цей час організм може впоратися із запаленням сам.

Для полегшення симптомів можна приймати:

  • анальгетики — від болю;
  • вазоконстриктори — для звуження судин і зняття набряклості слухової труби;
  • антигістамінні — за наявності алергічної реакції.

У разі сильного випинання барабанної перетинки показана міринготомія — невеликий надріз для відведення гною. Рідкий ексудат видаляється за допомогою шприца. Також можливе виштовхування його в носоглотку з подальшим її промиванням. Розріз швидко заживає і на гостроті слуху не позначається.

Лікування хронічного отиту

Захворювання в хронічній формі може бути секреторним або гнійним. У першому випадку специфічного лікування не передбачено: болю як такого немає, а протинабрякові засоби полегшення не приносять.

Якщо протягом трьох місяців не відбувається спонтанне одужання, потрібне хірургічне втручання. Барабанну перетинку розсікають, а в отвір вставляють тимпаностомічну трубку, що поліпшує прохідність євстахієвої труби.

У разі гнійного хронічного отиту показано періодичне застосування місцевих антибіотиків. На тлі запального процесу можливе розростання грануляційної тканини, її видаляють хірургічно. У разі перфорації барабанної перетинки проводиться пластична операція з відновлення її цілісності.

Взаємозв’язок ЛОР-захворювань

Оскільки ЛОР-органи пов’язані між собою, то й запальні процеси можуть поширюватися по всій системі. Іноді вони протікають паралельно в кількох ділянках, а іноді зумовлюють один одного:

  • за гострим фарингітом у більшості випадків починається гострий риніт;
  • хронічний синусит нерідко спричиняє хронічний фарингіт;
  • ларингіт може розвинутися за будь-якого типу риніту, що спричиняє постназальний затік;
  • тонзиліт стає реакцією на риніт або синусит;
  • синусит часто виступає ускладненням риніту;
  • застояний слиз під час риніту може потрапити в євстахієву трубу і призвести до євстахіїту та отиту;
  • отиту нерідко передує фарингіт або ларингіт.

Носоглотка і євстахієва труба — основні шляхи поширення інфекції. Що раніше почнеться лікування першого виявленого захворювання, то більше шансів зупинити просування.

от admin